‘≤Ћќ—ќ‘—№ ≤  ј—ѕ≈ “» Ѕ≈«ѕ≈„Ќќ√ќ ≤—Ќ”¬јЌЌя  

             Ћёƒ»Ќ» ¬ Ќј¬ ќЋ»ЎЌ№ќћ” —≈–≈ƒќ¬»ў»

                                            доцент  ”жва ¬.ѕ.

  ѕроблема ≥снуванн¤ та майбутнього  людства т≥сно пов'¤зана  з вибором

типових п≥дход≥в до осмисленн¤ природного та соц≥ального середовища,

критер≥њв оц≥нки, визначенн¤ ц≥лей. ¬ид≥л¤ють групи перетворюючих ≥

обмежувальних концепц≥й, ¤к≥ в≥др≥зн¤ютьс¤ ц≥льовими настановами.

  ” перетворюючих концепц≥¤хѓ ≥де¤ “керуванн¤” або спр¤мованоњ еволюц≥≥ та ≥де¤

“гуман≥зац≥≥” (окультуренн¤ природи). ƒо групи обмежувальних кон-

цепц≥й належать к≥лька протилежних тип≥в, що обмежують “культурне” ≥

“природне” у людини: природоцентризм (екоцентризм) ≥ теоцентризм.ќс-

новна ц≥ль екоцентризму- найменьш можливий вплив людства на природну

екосистему та њњ “збереженн¤”.÷≥ль теоцентричноњ концепц≥≥-дос¤гненн¤ аб-

солютноњ незалежност≥ в≥д природи с в≥ддаленн¤м в≥д не≥, що пропонують

дос¤гати внутр≥шн≥м аскетизмом та духовними вправами.ќсновний ≥деал-

нед≥¤нн¤.  ¬ з≥ткненн≥ неотехн≥чних та екоантропоцентричних погл¤д≥в на

стратег≥ю ≥снуванн¤ людини в≥дтворююЇтьс¤ боротьба м≥ж р≥зними модел¤ми

разум≥нн¤ св≥ту - класичноњ та синерг≥чноњ.—в≥дом≥сть сучасного людства, окре-

моњ людини знаходитьс¤ п≥д впливом вс≥х цих груп концепц≥й з р≥зним

контекстом розум≥нн¤ в залежност≥ в≥д особистих ≥нтерес≥в, але ¤к ускладнен¤

формуЇтьс¤ ≥ нова рел≥г≥йн≥сть в зв'¤зку з неоп≥знанним почутт¤м глубокоњ

сам≥тност≥ людини посеред св≥ту та вичерпан≥стю його в≥дпов≥дальност≥, поваж-

ност≥ та хороброст≥.

   “аким чином, незважаючи на р≥зн≥ шл¤хи сучасного ≥ майбутнього ≥снуванн¤

людини, ¤к≥ пропонують наведен≥ концепц≥≥, маютьс¤ позитивн≥ висновки њх

взаЇмод≥й: визнанн¤ житт¤ та здоров'¤ людини вищою соц≥альною ц≥нн≥стю,

проголошенн¤ б≥льшостю крањн св≥ту напр¤мка на техн≥чну вдосконаленн≥сть

використанн¤ джерел природи, проголошенн¤ прав вс≥х живих ≥стот на житт¤ з

≥деЇю њх самоц≥нност≥. ¬ зв'¤зку з наведенними концепц≥¤ми св≥товоњ думки,

враховуючи перманентн≥ пол≥теко-соц≥льн≥ та економ≥чн≥ негоразди, ¤к≥

призвод¤ть до зниженн¤ ¤кост≥ здоров'¤ людини в ”крањн≥, зростаЇ роль њх

законодавчого подаланн¤ та юридичноњ  регламентац≥≥,  орган≥зац≥≥ охорони

здоров'¤.

  «доров'¤ѓце не т≥льк≥ благополучч¤, усп≥х кожноњ окремоњ людини, але й гарант≥¤

зростанн¤ соц≥ально-економ≥чного потенц≥алу, пол≥тичноњ стаб≥льност≥ та

моральноњ сбалансованост≥ сусп≥льства. ƒосл≥дженн¤  ≥стор≥њ  людства 

затверджуЇ  безальтернативн≥сть  розвитку  метод≥в  охорони здоров'¤ та житт¤

кожноњ людини. —творенн¤  ¬сесв≥тньоњ  ќрган≥зац≥≥ ќхорони  «доров'¤  (¬ќќ«),

¤к глобального  ≥нструмента охорони здоров'¤ людстваѓ ¤скраве п≥дтвердженн¤

тенденц≥й його розвитку. ¬ажлив≥ сучасн≥  досл≥дженн¤  ¬ќќ« дозволили

ви¤вити найб≥льш вражен≥ на туберкульоз крањни св≥ту: –ос≥¤, јргентина, ≤нд≥¤,

де¤к≥ крањни сх≥дноњ ™вропи та ”крањна.

  –озповсюджен≥сть алкогол≥зму, токсикоман≥њ, наркоман≥њ, ¬≤„- та —ѕ≤ƒ-

≥нф≥кованих, псих≥чних та онколог≥чних захворюваньѓ це насл≥док ц≥лоњ

низки причин, серед ¤ких  найб≥льш приоритетними  з'¤вл¤ютьс¤ 

соц≥ально-економ≥чн≥ умови житт¤.

  ¬изначенн¤, ¤ке приведено ¬ќќ« та  ќсновами законодавства ”крањни про

охорону здоров'¤, окреслюЇ здоров'¤, ¤к статус повного ф≥зичного, духовного та

соц≥ального благополучч¤, а не т≥льке в≥дсутн≥сть хвороб та ≥нвал≥дност≥, що ≥

п≥дкреслюЇ д≥ю на людину в першу чергу соц≥ально-економ≥чних умов та

фактор≥в житт¤.

  —в≥доцтвом низькоњ ефективност≥ д≥њ та недозконалост≥  вт≥ленн¤ в житт¤ ќснов

законодавства про охорону здоров'¤ в ”крањн≥  з '¤вл¤ютьс¤   2 млн. хворих

псих≥чними захворюванн¤ми, зниженн¤ чисельност≥ населенн¤, зростанн¤

смертност≥ та летальност≥, короткочасн≥сть житт¤ та еп≥дем≥≥ соц≥ально-небезпеч-

них хвороб.

  ѕри вивченн≥ недавньоњ ≥стор≥њ розвитку охорони здоров'¤ в ”крањн≥ п≥дчас

—–—– ч≥тко простежуЇтьс¤  ≥снуванн¤ на той час ц≥л≥сноњ та гармон≥чноњ системи

охорони здоров'¤, що мала в своњй структур≥ вс≥ види квал≥ф≥кованоњ  та спец≥а-

л≥зованоњ  медичноњ  допомоги,  охорону  материнства  ≥ дитинства, цехову меди-

цину дл¤ роб≥тник≥в промислових п≥дприЇмств, ефективн≥ програми

диспансер≥зац≥≥, л≥куванн¤ та реаб≥л≥тац≥њ  хворих, медичну осв≥ту та розвинену

систему ≥нститут≥в та факультет≥в вдосконаленн¤  л≥кар≥в, що вир≥шувала

проблему постачанн¤ квал≥ф≥кованих кадр≥в. Ќауков≥ фундаментальн≥ та

прикладн≥  досл≥дженн¤ в медицин≥ мали всесв≥тнЇ визнанн¤. ¬ќќ«  визнавало

таку  систему  охорони  здоров'¤  найкращою та рекомендувало вт≥лювати

таку модель в ≥нших крањнах. —л≥д в≥дзначити, що в т≥й систем≥ охорони здоров'¤

так≥ недол≥ки, ¤к деф≥ц≥т б≥льш технолог≥чних та сучасних препарат≥в, обладнанн¤

р≥шуче не перешкоджали  ефективн≥й робот≥ системи в ц≥лому.

  јнал≥з систем охорони здоров'¤ в крањнах св≥ту ч≥тко висв≥тлюЇ той факт, що

кожн≥й окрем≥й крањн≥ притаманна та система охорони здоров'¤,  ¤ка  т≥сн≥ше

пов'¤зана з минулим  ≥сторичним  розвитком, сучасними соц≥ально-економ≥ч-

ними  умовами, традиц≥йними  нац≥ональними ц≥нност¤ми  та  потребами.

  ¬ јнгл≥њ ≥снуЇ державна бюджетна система охорони здоров'¤ паралельно з

приватними л≥карн¤ми, кл≥н≥ками, приватними л≥кар¤ми ¤к вузькоњ, так ≥

загальноњ спец≥ал≥зац≥њ (л≥кар¤ми загальноњ практики,  с≥мейними л≥кар¤ми).

  Ѕагатоланкова система охорони здоров'¤ притаманна дл¤  —Ўј. јмериканська

система маЇ дв≥ неравноц≥нн≥ ланки: б≥льш розвинена платна медична допомога

( шпитал≥, кл≥н≥ки, приватн≥ л≥кар≥) та мун≥ц≥пальн≥  л≥карн≥, що подають

безкоштовну медичну допомогу та базують свою д≥¤льн≥сть на федеральному

бюджет≥. –≥зн≥ форми власност≥  та методи ф≥нансуванн¤ медичних заклад≥в

дозвол¤ють цим крањнам з стаб≥льним законодавством застосовувати гнучк≥

та зручн≥ методи управл≥нн¤ у сфер≥ охорони здоров'¤.

   ¬ зв'¤зку з перманентними економ≥чними проблемами в ”крањн≥ на прот¤з≥ вже

10 рок≥в охорон≥ здоров'¤ вкрай потр≥бна радикальна реформа, але  њњ  базисом

мусить стати правовий механ≥зм, ¤кий буде взмоз≥ регулювати вс≥ аспекти

наданн¤ медичноњ допомоги населенню. ѕошуки нових джерел ф≥нансуванн¤

медицини обов'¤зково потребують розробленн¤ та затвердженн¤ нових форм

медицини, в тому числ≥ ≥ страховоњ. –озвиток нових б≥омедичних технолог≥й

( генноњ ≥нженер≥њ, трансплантац≥њ орган≥в та тканин, клонуванн¤ ), охорона

здоров'¤ малозабезпечиних прошарк≥в населенн¤, введенн¤ гарант≥й захисту

≥нтерес≥в прац≥вник≥в охорони здоров'¤ в≥д свав≥лл¤ та некомпетентност≥

посадових ос≥б, створенн¤ правового механ≥зму взаЇмов≥дносин м≥ж л≥карем,

пац≥Їнтом та медичним закладом, правовий  догл¤д за зменьшенн¤м

неконтрольованих державою доход≥в в означених  взаЇмов≥дносинахѓ все це

потребуЇ швидкого розвитку правовоњ бази охорони здоров'¤ в≥дпов≥дно до

кращих св≥тових зразк≥в.

  ѕ≥дсумком такого законотворчого процесу маЇ бути створенн¤ медичного

права, аналог≥чно вже нам в≥домим ”банковському”,”аграрному”,”земельному

праву”.

  ¬ зв'¤зку з поширенн¤м правового н≥г≥л≥зму, незважаючи на виданн¤ сб≥рника

”«аконодавство ”крањни про охорону здоров'¤ “, необх≥дно розробити ≥ 

прийн¤ти ћедичний кодекс ”крањни , що допоможе вс≥м сторонам в≥дносин в

медицин≥ знати своњ права та обов'¤зки, передбачати порушенн¤ та злочини в

медицин≥, попереджати наданн¤ не¤к≥сноњ медичноњ допомоги ≥ л≥карн¤них

препарат≥в,захистити права прац≥вник≥в сфери охорони  здоров'¤. ƒругий вариант

 одекса «доров'¤ ”крањни внесен нещодавно в проф≥льний ком≥тет ¬ерховноњ –ади

”крањни, але в≥н мусить бути ще б≥льш  вдосконалим.

   ћедичний кодекс ”крањни мусить включати розд≥ли: 1.«агальн≥ положенн¤;

2.Ћ≥кувальна допомога  ( державна бюджетна  медицина,  страхова медицина,

мун≥ц≥пальна  медицина,  приватна медицина); 3.—ан≥тарно-еп≥дем≥олог≥чна

служба; 4.ѕрава  та  обов'¤зки медичних прац≥вник≥в (роль та права медичних

профес≥йних   об'Їднань та асоц≥ац≥й); 5. ѕрава та обов'¤зки пац≥Їнт≥в

та њх законних представник≥в; 6.—ан≥тарно- карант≥нна служба; 7.«абеспеченн¤

фармацевтичними препаратами та контроль њх ¤кост≥; 8.ћедична осв≥та та

п≥сл¤дипломне вдосконаленн¤; 9.Ќауково- досл≥дницька д≥¤льн≥сть;

10.ѕрик≥нцев≥ положенн¤.

  «доров'¤  народу - це  найважлив≥ша  сусп≥льна ц≥нн≥сть, тому  необх≥дне

обов'¤зкове  подальше  вдосконаленн¤  метод≥в  правового  регулюванн¤

медичноњ  допомоги  в ”крањн≥,  розробка  науково-обгрунтованих  норм

медичного законодавства, введенн¤ правових  умов в≥дпов≥дальност≥ за злочини

проти здоров'¤ людини в ”крањни.

  ¬се це в значн≥й м≥р≥ буде служити зм≥цненню державност≥ в ”крањн≥, безпец≥

житт¤ ≥ здоров'¤  людини незалежно в≥д пол≥тичних погл¤д≥в, нац≥ональност≥ та

рел≥г≥йноњ належност≥.

                                                                                         ѕерший Ќац≥ональний         

                                                                                          онгрес з Ѕ≥оетики. ”крањна,  

                          (стендова допов≥дь)                                 ињв, 20 вересн¤ 2001. -с.76